Основні принципи і шляхи забезпечення радіаційної безпеки в медицині.

Радіаційна безпека – дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами та стандартами з безпеки.

Через існуючі ризики та широке поширення, яке щороку тільки збільшується, галузь використання іонізуючого випромінювання в медицині потребує особливого та ретельного контролю для захисту як пацієнтів, так і персоналу. Потужна сила діагностики і лікування із використанням променевих технологій поступово відкриває практично необмежені можливості для медицини. Чим більша сила, тим більшою є відповідальність, яка полягає в дотриманні правил та норм використання іонізуючого випромінювання.

Три кити, на яких тримається радіаційна безпека в медицині, це оптимізація (використання найкращих методик, найсучасніших апаратів, найкваліфікованішого персоналу), виправданість (тільки за доведеною клінічною користю) та обмеження (регламентування опромінення та використання захисту із розумінням клінічної користі, бо найголовніше – це отримання якісної діагностики чи лікування з першого разу).

Завжди потрібно пам’ятати, що єдиним виправданням використання іонізуючого випромінювання в медицині – є проведення якісної діагностики та лікування за наявністю клінічних показань.

Захист при проведенні медичних процедур із використанням іонізуючого випромінювання забезпечується правильно вибраними режимами роботи апаратів або відповідною активністю радіонуклідів, точно розрахованою дозою та якісно зробленим плануванням.

Три основні дійові складові радіаційного захисту – час, відстань та екранування. Час впливу іонізуючого випромінювання має бути мінімально можливим, а відстань до джерела має бути максимально допустимою для досягнення клінічного результату. Також необхідно використовувати засоби захисту від випромінювання (екрани, ширми, захист апаратів, індивідуальні засоби захисту) у будь-якій ситуації, якщо це не шкодить діагностиці чи лікуванню.

Роботи із забезпечення захисту від випромінювання можна розділити на два етапи: при проектуванні приміщень із джерелами іонізуючого випромінювання та безпосередньо при проведенні медичних процедур.

При рентгенологічному дослідженні обов’язковим є екранування статевих органів, щитоподібної залози та очей пацієнта, якщо це не перешкоджає отриманню якісної діагностичної інформації. У малих дітей повинно забезпечуватися екранування всього тіла за межами досліджуваної ділянки, а також мають застосовуватися спеціальні фіксуючі пристрої, що виключають необхідність допомоги сторонніх осіб.

При всіх видах рентгенологічних досліджень розміри поля опромінення мають бути мінімальними, час проведення процедури – якомога коротшим, але такими, що не знижує якості дослідження.

Слід пам’ятати, що використання найсучаснішої техніки, найновіших методів лікування та діагностики, дотримання всіх правил та норм радіаційної безпеки здатні лише мінімізувати негативний вплив іонізуючого випромінювання на організм людини.

Кожний пацієнт повинен знати свої права, а разом з тим, і лікарю, і пацієнту слід пам’ятати, що чаша терезів «користь»/«шкода» повинна завжди переважувати на «користь» при будь-якій медичній процедурі.