Належне розслідування нещасних випадків – обов’язок роботодавця!

Відповідно до вимог чинного «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 (далі – Порядок), розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі, про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання. У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.

Нещасний випадок – обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю, зокрема, від одержання поранення, травми, у тому числі, внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

Одночасно, останнім часом зросла кількість приховування нещасних випадків на виробництві, зокрема, у зв’язку з запровадженням в країні воєнного стану. Ця сумнівна тенденція має місце не лише в нашій області, а і на території всієї України.

У більшості випадків роботодавці просять працівника приховати факт виробничої травми та не надають повідомлення про нещасний випадок, а коли травми призводять до інвалідності, працівник розуміє, що хибно піддався вмовлянням керівника, але зазвичай вже пізно. У більшості випадків заяви надходять після звільнення з роботи або у разі дороговартісного лікування.

Розслідувати обставини та причини всіх випадків травматизму, необхідно навіть при незначних мікротравмах, з двох основних причин:

– проведення профілактики виробничого травматизму (виявлення причин настання нещасного випадку) дозволяє визначити та вжити заходів щодо недопущення надалі подібних нещасних випадків. Чим більше обсяг аналізованих нещасних випадків, тим більш безпечним можна зробити виробництво;

– соціальний захист працівника, потерпілого на виробництві (будь-який нещасний випадок і навіть мікротравма за певних умов може надалі призвести до стійкої втрати працездатності), якщо нещасний випадок або мікротравма були приховані, тобто не зафіксовані, працівник, що втратив працездатність, не зможе довести, що випадок стався на виробництві, і претендувати на соціальні виплати.

Роботодавцю, фізичній особі-підприємцю, яка використовує найману працю, не слід приховувати нещасний випадок, який стався з його працівником у процесі виконання ним трудових обов’язків, адже економічно не вигідно брати на себе відшкодування шкоди заподіяної працівникові та за порушення чинного законодавства нести адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, роботодавець зобов’язаний забезпечити проведення розслідування (спеціального розслідування), створити належні умови праці для роботи комісії та вжитих інших заходів відповідно до вимог Порядку.